Італія, Швейцарія та Іспанія пропонують до 32 тис. євро за переїзд у віддалені села для боротьби з демографічною кризою. Однак ці
програми є інвестиційними та мають жорсткі умови, включаючи тривале проживання, інвестиції в нерухомість або відкриття бізнесу.
Соцмережі та ЗМІ заполонили історії про те, як Італія нібито платить по 20-30 тисяч євро всім, хто погодиться переїхати жити у мальовниче село. На перший погляд, ідеальна можливість почати нове життя у тихій місцині серед виноградників і красивих краєвидів. Але за заманливими пропозиціями часто стоїть зовсім інша реальність. Як пояснила “Газета24” фінтехекспертка, співзасновниця Concord Fintech Solutions Олена Сосєдка, такі програми – це не “гроші за переїзд”, а лише форма місцевого економічного стимулу.
Наприклад, уряд Італії пропонує до 32 тис. євро людям, які готові переїхати до сіл Тоскани в рамках боротьби з демографічною кризою в сільській місцевості. Населені пункти тут занепадають через те, що молодь виїжджає в пошуках кращої роботи та освіти.
Але умови в усіх населених пунктах різняться. Наприклад, муніципалітет Радікондолі в Тоскані пропонує до 20 тис. євро субсидій для переїзду та додатковий бонус у 6 тис. євро для покупців нерухомості. Муніципальна програма працює з 2023 року і спрямована на залучення 1 000 нових мешканців, з акцентом на молодь, з вимогами, що включають проживання в місті щонайменше 10 років. Окрім того, влада часто вимагає реставрації занедбаного житла і обмежує право володіння майном до +1 обʼєкта нерухомості. За цей час програмою скористались 60 людей.
Схожа програма існує й в одному з мальовничих містечок Швейцарії. Влада населеного пункту Альбінен пропонує 20 тис. швейцарських франків (майже 22 тис. євро) людям, які погодяться туди переїхати. Сім’ям обіцяють одноразову виплату та ще по 10 тисяч швейцарських франків (майже 11 тис. євро) на кожну дитину. Але переїжджі мають бути молодшими за 45 років.
Окрім того, вони повинні інвестувати щонайменше 200 тис. швейцарських франків (майже 217 тис. євро) у нерухомість, яка стане постійним місцем проживання. І потрібно зобов’язатися жити в селі не менше 10 років.
А невелике містечко Понга в горах Іспанії пропонує близько 3 тис. євро за переїзд і ще стільки ж заплатять за кожного новонародженого в родині після переїзду. Таким чином влада вирішила боротися з демографічною і економічною кризою в населеному пункті.
Потрібно розуміти, що жодна країна, в тому числі й Італія не роздають кошти просто так. Це радше інвестиційна програма, яка передбачає створення малого бізнесу, реставрацію покинутих будинків або вирішення демографічної кризи в місцевих селах. Умови жорстко контролюються муніципалітетами, а виплати відбуваються частинами – тільки якщо людина справді живе і працює в громаді
Так, у регіонах Калабрія, Молізе чи Абруццо влада справді пропонує до 30 тисяч євро за переїзд. Але є низка жорстких умов, за яких кошти можна отримати. Наприклад, гроші отримують лише ті, хто має бізнес-план, відкриє кав’ярню, ферму чи крамницю, чи має вже укладений договір з роботодавцем. Якщо зобов’язання не виконуються, то й фінансування припиняється.
Часто ще однією важливою умовою є строк проживання – зазвичай виплату отримують ті, хто переїжджає у віддалену місцевість на строк 5-10 років. І варто розуміти, що сума не виплачується одним траншем – її розбивають на невеликі платежі протягом необхідного терміну проживання. Якщо ж емігрант вирішує переїхати в інший населений пункт – йому доведеться повернути отримані від муніципалітету гроші.
Більше того, наголошує Олена Сосєдка, у таких випадках “італійське село” – це не романтична Тоскана з фільмів, а часто майже порожнє поселення, де немає лікарні, школи чи навіть магазину. Відповідно – немає й роботи.
Такі програми – це шанс для місцевої влади повернути життя у вимираючі громади. Але для приїжджих це справжній виклик: без знання мови, фінансової подушки та готовності працювати фізично можна швидко розчаруватися і зневіритися. І тут уже ніякі євро чи краєвиди цього не компенсують
Серед типових пасток для емігрантів – занедбане житло, яке потрібно реставрувати за власний кошт; обов’язкові податки, страхування, бюрократія. Часто сума виплат навіть не покриває мінімальних витрат на облаштування.
Якщо ж в умовах “переїзду за гроші” вказано, що муніципальна влада продасть житло за 1 євро, то, очевидно, суму, яку пропонують за переселення доведеться витратити на реставрацію будинку.
Це не про заробіток, а про спосіб життя. Місцеві програми шукають не туристів, а нових партнерів, готових вкладати у громаду й залишатися у ній проживати надовго
Отже, “еміграційна мрія”, яка у соцмережах виглядає як легкі гроші та новий старт, у реальності потребує набагато більше зусиль, ніж здається. Гроші в таких програмах – це не подарунок, а відповідальність, яка потребуватиме часу. І перш ніж пакувати валізи, варто добре зважити, чи готові ви обміняти комфорт міста на справжню сільську працю в старому будинку, хай навіть з видом на італійські пагорби.
